Наприкінці березня у Швейцарії та Німеччині стартував проект, який можна назвати справжньою новинкою. Це впровадження електротягача на дуже інтенсивну, постійну лінію, яка вимагатиме подолання 320 000 кілометрів на рік.
Розглянутий маршрут з'єднує Цюріх у Швейцарії з Бад-Херсфельдом у Німеччині, шляхом також проходячи через центр дистрибуції в німецькому Растатті. В обидві сторони загальна відстань становить понад 1100 кілометрів, яка має бути подолана за одну добу, в середньому 24 рази на місяць. Таким чином, ми отримуємо 320 000 кілометрів на рік, звичайно ж, за участю водіїв, що змінюються. У разі дизеля зробити щось подібне не складе великої проблеми. Однак швейцарський перевізник Transpartner Logistics доручив цю роботу електровантажівці, і це досить складне завдання.
Компанія Transpartner Logistics обрала тягач із виключно ємними акумуляторами, що не випускається серійно. Це DesignWerk 900E, підготовлений у Швейцарії на базі Volvo FH, оснащений акумуляторами ємністю 870 кВтг і що забезпечує запас ходу понад 560 кілометрів. Варто пояснити, що DesignWerk починалася як самостійна майстерня, але нещодавно була поглинена концерном Volvo і швидко розвивається. Згадані акумулятори настільки великі, що не помістилися поруч із рамою і їх довелося розмістити за кабіною. Це також означає, що модель 900E має привід 6×2 і є важкою, оскільки лише акумулятори важать 5,4 тонни. Однак на лінії, що розглядається, це не стане перешкодою, оскільки перевозитимуться вантажі масою не більше 12 тонн.
Як проїхати 320 000 кілометрів на рік, коли запас ходу на одному заряді менший за 600 кілометрів? Для цього компанія Transpartner Logistics розробила спеціальний план. Спочатку перший водій проїжджає приблизно 250 кілометрів від Цюріха до Раштатта. Там він скидає вантаж, на годину підключає тягач до швидкого заряджання і одночасно змінюється з другим водієм. Потім другий водій проїжджає 300 кілометрів у район Бад-Херсфельда. Там він залишає напівпричіп під рампою, починає процес завантаження, а сам вирушає під зарядку приблизно на 2 години. Після цієї підзарядки знову чіпляє напівпричіп і вирушає у бік Цюріха, зупиняючись на шляху до Растатти. Там знову відбувається зміна водіїв та годинна зарядка.
Протягом усього цього процесу вантажівку необхідно заряджати на громадських зарядних пристроях, які також доступні для легкових автомобілів. Це створює ризик затримки через можливу чергу. Крім того, план розроблений таким чином, щоб використовувати зарядні станції тільки в Німеччині, уникаючи використання у Швейцарії через значну різницю в ціні. Однак витрати тут все одно будуть чималими, адже електрика на 100 кілометрів коштуватиме приблизно 66 євро, а дизель пройде цю відстань приблизно за 35-40 євро. Єдиною втіхою стане звільнення від німецьких дорожніх зборів, а решту додаткових витрат просто доведеться взяти на себе замовнику транспортних послуг. Компанія погодилася на досить високу ставку, розраховуючи на екологічний імідж та можливість продемонструвати нижчі викиди CO2.
Якщо цей план матиме успіх і щорічний пробіг DesignWerk дійсно досягне 320 000 кілометрів, Transpartner Logistics не виключає введення електровантажівок на більш вимогливі маршрути, у тому числі і на маршрут між Франкфуртом і Парижем. Зрештою, потрібно ще одне уточнення, а саме питання про довжину автопоїзда. У Швейцарії із цим проблем немає, тому що в правилах спеціально для тягачів DesignWerk внесено виняток, що дозволяє подовжувати електричні автопоїзди на 100 сантиметрів. Однак не відомо, як вирішується питання додаткової довжини Німеччини. Можливо, зрештою маршрути здійснюватимуться з більш коротким напівпричепом.
