У віці 80 років після нетривалої хвороби пішов із життя Jan de Rooy. Його пам'ятатимуть як видатного водія ралійної вантажівки, а також підприємця та конструктора з транспортної галузі.
Голландець Jan de Rooy представляв друге покоління перевізників у своїй родині. У 1965 році він очолив компанію свого померлого батька, в якій на той момент було лише 14 вантажівок. При ньому почався період бурхливого розвитку компанії, було створено ралійну команду, яка з 1982 року виступає на знаменитій трасі Париж-Дакар. Саме там Jan de Rooy побудував і водив одні з найекстремальніших вантажівок у світі.
Спеціалізацією Jana de Rooy були автомобілі DAF із двома двигунами по 11,6 літра одночасно. Серед них був DAF 3300 "Tweekoppige Monster" (з голландської: "Двоголовий монстр"), оснащений не тільки двома двигунами, але навіть двома кабінами, розташованими на початку і в кінці кузова. Сумарна потужність цих агрегатів становила понад 800 л. (1984 року!), а крутний момент передавався через дві коробки передач одночасно, причому кожен двигун відповідав за окрему вісь.
«Двоголовий монстр»:
Наступні покоління двомоторних DAF були настільки швидкими, що Jan de Rooy міг змагатися зі значно легшими легковими автомобілями та мотоциклами. Так, у 1987 році він не лише виграв ралі Париж-Дакар у вантажному заліку, а й посів 11 місце у генеральній класифікації. DAF 3600 Turbo Twin II зробив це можливим завдяки своїй максимальній потужності понад 1000 к.с. та передавальним числам, що дозволяють розвивати швидкість 200 км/год.
1988 рік, перед аварією, DAF 95 X1 під керуванням Jana de Rooy обганяє ралійний автомобіль Peugeot 405:
Jan de Rooy знявся з участі у ралі Париж-Дакар після аварії у 1988 році. Одна з його найновіших вантажівок - DAF 95 X2 з двома двигунами з потрійним наддувом загальною потужністю 1220 к.с., якою керував ще один водій із команди Jana de Rooy, - перекинулася в дюнах майже на максимальній швидкості. Пілот команди тоді загинув, а організатори ралі запровадили нові обмеження на потужність та швидкість вантажівок. Тим не менш, Jan de Rooy ніколи не забував про Дакара і повернувся в ралі після двадцятирічної перерви, як підтримка свого сина і наступника Жерара де Роя (Gerarda de Rooya).
Все це, звичайно, було б неможливим без розвитку сімейної транспортної компанії, якою Jan de Rooy особисто керував у 1965-1997 роках. За цей час він розширив автопарк з 14 до 450 вантажівок, а також налагодив виробництво власних низькорамних кузовів. Завдяки цьому компанія стала пропонувати унікальні можливості щодо перевезення вантажної та сільськогосподарської техніки.
